Tanya Fishmann

The Star is a self-portrait built around the Tarot archetype of hope and renewal after darkness. Made in Ukraine during the war, the work connects this image of recovery with my own experience of living through prolonged uncertainty. Using the body, projected stars and a domestic space, I treat the photograph as a small personal ritual — an attempt to imagine life continuing beyond destruction.The Star — автопортрет, побудований навколо архетипу Таро надії й відновлення після темряви. Створена в Україні під час війни, робота пов'язує цей образ відновлення з власним досвідом тривалої невизначеності. Використовуючи тіло, спроєктовані зірки й домашній простір, я трактую фотографію як маленький особистий ритуал — спробу уявити життя, що триває попри руйнування.

Phoenix is a photographic self-portrait series created while adapting to a new city and a new place of residence after displacement caused by the war in Ukraine. Using the image of the phoenix as a metaphor, the series explores rupture, survival and the attempt to rebuild a sense of self after loss.Phoenix — фотографічна серія автопортретів, створена під час адаптації до нового міста й нового місця проживання після вимушеного переміщення через війну в Україні. Використовуючи образ фенікса як метафору, серія досліджує розрив, виживання та спробу відновити відчуття себе після втрати.

Through staged self-portraiture and performative gestures, the work turns personal transition into a ritual of renewal. The unfamiliar environment becomes both a temporary shelter and a space in which identity has to be reconstructed. Rather than presenting rebirth as complete or triumphant, Phoenix focuses on the fragile process of continuing, changing and beginning again.Через постановочний автопортрет і перформативний жест робота перетворює особистий перехід на ритуал відновлення. Незнайоме середовище стає водночас тимчасовим прихистком і простором, де доводиться відбудовувати ідентичність заново. Замість того щоб подавати відродження як завершене чи тріумфальне, Phoenix зосереджується на крихкому процесі продовження, зміни й нового початку.

Queer Deer of Ukraine #1 began with a Soviet-era porcelain deer figurine originally intended as a gift. After years of displacement and personal change, the object was transformed rather than passed on in its original form.Робота Queer Deer of Ukraine #1 почалася з порцелянової фігурки оленя радянської доби, спершу призначеної як подарунок. Після років переміщення й особистих змін об'єкт було трансформовано, а не передано далі в первісній формі.

The work approaches alteration as a small ritual of rebirth. The deer — a recurring symbol of transformation and renewal across mythological traditions — becomes an altered body carrying the memory of its previous form while becoming something else.Робота трактує трансформацію як невеликий ритуал відродження. Олень — повторюваний символ трансформації та оновлення в міфологічних традиціях — стає зміненим тілом, що несе пам'ять про попередню форму, водночас стаючи чимось іншим.

Through this transformation, the work reflects on fluid identity, survival and the possibility of change without erasing what came before.Через цю трансформацію робота осмислює плинну ідентичність, виживання та можливість змінюватися, не стираючи те, що було раніше.

Ritual is based on a childhood belief that I had to protect the world from evil. At the age of five, I imagined this evil as a red bull that would arrive with the new year. Inspired by The Last Unicorn, I gathered other children around me and invented rituals intended to preserve balance and prevent catastrophe.Ritual заснований на дитячій вірі в те, що я мала захищати світ від зла. У п'ять років я уявляла це зло як червоного бика, який прийде з новим роком. Натхненна «Останнім єдинорогом», я збирала навколо себе інших дітей і вигадувала ритуали, покликані зберігати рівновагу й відвертати катастрофу.

We used an enormous truck tire as a shelter and filled it with improvised magical objects: toys, handmade symbols, sweets, decorations and small personal treasures. For us, these actions were not play in the ordinary sense, but a serious form of sacrifice and protection.Ми використовували величезну автомобільну шину як прихисток і наповнювали її імпровізованими магічними об'єктами: іграшками, саморобними символами, солодощами, прикрасами й маленькими особистими скарбами. Для нас ці дії не були грою у звичайному сенсі, а серйозною формою жертви й захисту.

The installation reconstructs this private childhood mythology and connects it with my continuing interest in ritual, religion, mysticism, ancient symbols and invented systems of meaning. By transforming memory into a physical installation, the work explores how ritual can emerge from imagination and how personal mythology can become a structure for understanding and controlling an unstable world.Інсталяція відтворює цю приватну дитячу міфологію й пов'язує її з моїм постійним інтересом до ритуалу, релігії, містицизму, давніх символів та вигаданих систем сенсу. Перетворюючи пам'ять на фізичну інсталяцію, робота досліджує, як ритуал може народжуватися з уяви і як особиста міфологія може стати структурою для розуміння й контролю нестабільного світу.

Liberation explores the relationship between art, ritual and the transformation of traumatic memory. During the performance, each participant receives one of the 22 Major Arcana Tarot cards and is invited to connect it with a personal memory or experience.Liberation досліджує зв'язок між мистецтвом, ритуалом і трансформацією травматичної пам'яті. Під час перформансу кожен учасник отримує одну з 22 карт Старших Арканів Таро, і йому пропонують пов'язати її з особистим спогадом чи досвідом.

The memory is temporarily separated from everyday experience and translated into the symbolic image of the card, allowing it to be approached from a different perspective. The participants become co-authors of the work, using the archetype as a mediator between personal experience and symbolic meaning.Спогад тимчасово відокремлюється від повсякденного досвіду й перетворюється на символічний образ карти, що дозволяє підійти до нього з іншої перспективи. Учасники стають співавторами роботи, використовуючи архетип як посередника між особистим досвідом і символічним сенсом.

At the end of the ritual, I create an analog portrait of each participant with their card. The photograph becomes a physical marker of the experience — a way of turning an unstable or painful memory into something that can be observed, held and reinterpreted.Наприкінці ритуалу я створюю аналоговий портрет кожного учасника зі своєю картою. Фотографія стає фізичним маркером досвіду — способом перетворити нестабільний чи болісний спогад на щось, що можна спостерігати, тримати в руках і переосмислювати.

(Not) for Consumption draws on a story from Giovanni Boccaccio's Decameron in which Ghismonda receives the heart of her murdered lover from her father. In related legends, the heart of the lover is sometimes not only presented to the woman but offered as something to be eaten — turning grief and desire into an unsettling simulation of physical experience.(Not) for Consumption спирається на історію з «Декамерона» Джованні Боккаччо, де Гісмонда отримує від батька серце свого вбитого коханця. У спорідинних легендах серце коханця іноді не просто підносять жінці, а пропонують як їжу — перетворюючи скорботу й бажання на тривожну симуляцію тілесного досвіду.

The work uses a ceramic heart to question the boundary between image, object and bodily experience. If we look at a sculpted heart, do we imagine seeing through the eyes of the person who once possessed it — and can we imagine its taste? The piece reflects on how emotions become materialized in art, and on the unstable relationship between an object, its viewer and the historical narratives attached to it.Робота використовує керамічне серце, щоб поставити під сумнів межу між образом, об'єктом і тілесним досвідом. Дивлячись на скульптурне серце, чи уявляємо ми погляд очима того, хто колись ним володів — і чи можемо уявити його смак? Робота осмислює, як емоції матеріалізуються в мистецтві, і нестійкий взаємозв'язок між об'єктом, глядачем та історичними наративами, пов'язаними з ним.

The sculpture was developed from drawings of imaginary hybrid creatures that the artist repeatedly made in early childhood, including fantastical combinations inspired by unicorns, pegasi and other invented beings. By translating these recurring childhood figures into a physical object, the work connects personal mythology, memory and an intuitive visual language formed before formal artistic training.Скульптуру створено на основі малюнків уявних гібридних істот, яких художниця постійно малювала в ранньому дитинстві, зокрема фантастичних поєднань, натхненних єдинорогами, пегасами та іншими вигаданими істотами. Переносячи ці повторювані дитячі образи у матеріальний об'єкт, робота поєднує особисту міфологію, пам'ять та інтуїтивну візуальну мову, сформовану ще до формальної мистецької освіти.

The sculpture later became part of a public participatory performance staged around the artist's birthday. The event was conceived through the language of fairy tales, mythology and imaginary creatures, and guests arrived dressed as mythical beings. The birthday itself functioned as a performative setting in which costume, role-play, gathering and ritual merged into a shared fictional space.Згодом скульптура стала частиною публічного партисипативного перформансу, побудованого навколо дня народження художниці. Подію було задумано через образи казок, міфології та уявних істот, а гості приходили в костюмах міфічних персонажів. Сам день народження функціонував як перформативний простір, у якому костюм, рольова гра, спільне зібрання та ритуал поєднувалися в єдину вигадану реальність.

During the performance, the sculpture was sold at a live auction to the participant who offered the highest price. It is now held in a private collection.Під час перформансу скульптуру продали на живому аукціоні учаснику, який запропонував найвищу ціну. Нині робота перебуває у приватній колекції.

Almost Paradise reflects on the fragile boundary between domestic comfort, consumption and unease. The work emerged from an ordinary trip to a construction supermarket — a banal attempt to buy the small things needed to make everyday life feel settled and human.Almost Paradise осмислює крихку межу між домашнім комфортом, споживанням і тривогою. Робота народилась із звичайної поїздки до будівельного супермаркету — банальної спроби купити дрібниці, потрібні, щоб повсякденне життя відчувалося облаштованим і людяним.

Instead, the encounter became disturbing: a dead fox, a bright yellow price tag, and an environment that seemed almost natural, almost ecological, almost like a private corner of paradise. The photograph turns this contradiction into a question about comfort, artificiality and the uneasy construction of "normal" life.Натомість зустріч виявилась тривожною: мертва лисиця, яскраво-жовтий цінник і середовище, що здавалось майже природним, майже екологічним, майже приватним куточком раю. Фотографія перетворює цю суперечність на питання про комфорт, штучність і тривожну побудову «нормального» життя.